Паверліфтинг — силовий вид спорту, де основна задача — підняти якнайбільшу вагу. Його також називають силовим триборством, оскільки до паверліфтингу входять три дисципліни: присідання зі штангою на плечах, жим штанги лежачи та станова тяга. Це досить молодий спорт, який швидко набув популярності по всьому світові завдяки доступності — попри те, що йдеться про значні навантаження, “підступитися” до паверліфтингу простіше, ніж до багатьох інших видів спорту.
Приймай участь В ОНЛАЙН-ЗАБІГАХ І ОТРИМАЙ ДОДАТКОВУ МОТИВАЦІЮ ДЛЯ ТРЕНУВАнь, А ТАКОЖ: КРУТІ МЕДАЛІ ТА НОМЕРИ; ПОДАРУНКИ ВІД СПОНСОРів; заряд енергії.
БІЛЬШЕ НА САЙТІ: HTTPS://PACE.COM.UA/
ПІДПИШИСЬ НА НАШІ СОЦМЕРЕЖІ ПЕРЕД ТИМ ЯК ЧИТАТИ ДАЛІ
Історія виникнення та розвитку паверліфтингу
Цей вид спорту — прямий нащадок важкої атлетики, з яким його нерідко плутають. Присідання, жим лежачи та станову тягу важкоатлети використовували (і роблять це досі) в якості допоміжних, або “підсобних” вправ. Окрім результатів у ривку й поштовху — безпосередніх змагальних дисциплін у важкій атлетиці — спортсмени під час тренувань “мірялися” показниками й у побічних вправах, що виросло спочатку в локальні змагання в межах однієї зали, а з часом перетворилося на окремий вид спорту. Проте, на відміну від важкої атлетики, паверліфтинг не входить до Олімпійської програми.
Уніфіковані правила змагань із паверліфтингу були розроблені у 60-ті роки минулого століття — тоді ж почали проводитися масштабні турніри. В листопаді 1972 року було засновано Міжнародну Федерацію Паверліфтингу (IPF), і вже наступного року пройшов перший світовий чемпіонат. У 1980 році участь у ньому вперше взяли жінки. 1986 року було засновано першу альтернативну федерацію — Всесвітній Конгрес Паверліфтингу (WPC), після чого почали з’являтися інші подібні організації міжнародного рівня. У кожної — свої правила, звичаї та навіть філософія, і спортсмени можуть обрати федерацію, котра найбільше відповідає їхньому світогляду, рівню підготовки, стилю життя та статкам.
В чому полягає суть паверліфтингу
Регламент змагань паверліфтинг також перейняв у важкої атлетики: учасники виконують по три підходи у кожній із дисциплін, і судді зараховують найвищий результат із трьох. У кожному наступному підході однієї вправи вага снаряду має збільшуватися — якщо ж учасник чи учасниця відчуває, що не зможе підняти більше, людина має право відмовитися від третього чи навіть другого підходу — в такому разі зараховується результат найкращої (або єдиної) вдалої спроби.
На виконання одного підходу дається хвилина, протягом якої спортсмен або спортсменка має підготуватися та підняти снаряд один раз. Перемога за тим, хто в сумі збирає найбільше кілограмів. В деяких випадках можна отримати право на виконання четвертого підходу — наприклад, задля встановлення рекорду, однак у змагальний залік усе одно йде результат третьої спроби.
Окрім ваги снаряда, важлива техніка. Вправи мають виконуватися плавно, без виражених пауз, коливань, ривків, зайвих рухів. Початок руху — по команді головного судді. Для кожної з трьох дисциплін діють свої вимоги:
- При виконанні присідання зі штангою таз має опуститися нижче лінії колін, а п’яти не повинні відриватися від підлоги.
- Під час виконання жиму лежачи таз не має відриватися від лави. У нижній точці руху штанга має торкнутися корпуса, після чого атлет чекає команди головного судді, й лише тоді витискає снаряд угору. Щодо постановки ніг, правила можуть бути різними: в одних федераціях вимагається, аби п’яти були притиснуті до підлоги, в інших допускається постановка на носок.
- Станова тяга — найдемократичніша дисципліна щодо технічних вимог. Допускається виконання вправи у класичному стилі, коли ноги розташовуються на ширині плечей або трохи вужче, а також виконання у так званому стилі сумо, коли ноги ставляться значно ширше лінії плечей. Дехто обирає щось середнє між цими двома техніками. Також допускається так званий “різнохват”, коли одна рука розташовується на грифі долонею догори, а інша донизу — такий прийом дозволяє надійніше тримати штангу. Снаряд має рухатися суто вертикально — заборонено підпирати його стегнами або застосовувати інший “чітинг”.
У паверліфтингу існують два основних дивізіони: безекіпірувальний (RAW) та екіпірувальний. За стандартами IPF, у першій групі допускається використання наколінників, пояса та кистьових бинтів. При цьому учасники та учасниці мають бути одягнені у спортивне трико, гетри та футболку. В екіпірувальному дивізіоні використовуються спеціальні комбінезони, жимові майки та колінні бинти — усі ці девайси дають можливість підняти більшу вагу, тому нормативи для цього дивізіону відрізняються. В багатьох федераціях допускається використання колінних бинтів у RAW-дивізіоні — у цьому випадку краї бинтів та шкарпеток на нозі не повинні доторкатися, хоча стосується це й наколінників.
В паверліфтингу діє поділ на вагові категорії, градація в яких варіюється залежно від федерації. На змаганнях учасники можуть посідати призові місця в межах своєї категорії та в абсолютному заліку, який передбачає вираховування коефіцієнта. Так, якщо тендітна спортсменка вагою 45 кг збере в сумі триборства, наприклад, 250 кг, а її міцніша суперниця вагою 60 кг збере 320 кг, абсолютну першість отримає перша атлетка, оскільки відносно маси тіла її результат буде значнішим.
В багатьох федераціях спортсмени можуть змагатися не лише у триборстві, а також у жимі лежачи та становій тязі як окремих дисциплінах. Існує навіть об’єднана парна дисципліна — Push&Pull (“тягни-штовхай”). Це розширює можливості та підвищує доступність спорту: змагатися можуть зокрема люди з інвалідністю — у багатьох федераціях України та світу для цього діють окремі дивізіони зі своїми нормативами.
Також, окрім класичного триборства та його складових, у деяких федераціях паверліфтингу проводяться змагання з альтернативних дисциплін: багатоповторного жиму та Strict Curl (підйому штанги на біцепс). В паверліфтингу, народженого з важкої атлетики, вже є власний дочірній вид спорту: армліфтинг, де спортсмени піднімають не просто важкі, а ще й незручні для утримання в руці снаряди.
Проблема допінгу в паверліфтингу, її вирішення та підводні камені
Допінг — наріжний камінь усього світового спорту, однак у паверліфтингу цю проблему вдалося частково вирішити. В IPF його використання не допускається, і спортсмени, “спіймані” на вживанні допінгу, дискваліфікуються на певний термін або назавжди. Проте в багатьох альтернативних федераціях існує поділ на два відповідних дивізіони: умовно аматорський та професійний. У першому діє допінг-контроль відповідно до протоколу WADA, тоді як у другому спортсмени можуть вживати будь-які препарати. Зроблено це передусім з метою підвищення доступності паверліфтингу, аби будь-яка людина, залежно від своїх принципів і спроможностей, могла знайти в цьому спорті своє місце.
читати
Проте людський фактор завжди має місце, і в аматорських дивізіонах, як і в IPF, спортсмени часом вдаються до хитрощів, намагаючись надурити антидопінгову комісію. Окрім того, допінг-контроль, оскільки послуги відповідних лабораторій є недешевими, проводиться не для всіх учасників змагань, а лише для окремих осіб, які або були відібрані шляхом жеребкування, або привернули увагу суддів своїми підозріло високими результатами. Через це деяким недобросовісним паверліфтерам вдається роками обходити допінг-контроль і незаслужено перемагати на чемпіонатах, відтісняючи більш гідних і чесних суперників і суперниць.
Вирішити проблему не так просто: практично всі значущі рекорди в паверліфтингу були встановлені з використанням допінгу, і перевищити їх без застосування препаратів фізично неможливо. Це створює своєрідну кризу: людські здібності в цьому спорті сягнули стелі, пробити яку не вийде без значних ризиків для здоров’я та порушення спортивної етики. Тож уся ця система потребує перегляду фахівцями та переорієнтації пріоритетів. Проте допінгова проблема нікому не заважає тренуватися і змагатися заради власного задоволення та саморозвитку.
Паверліфтинг в Україні
Провідною вітчизняною організацією в цій сфері є ФПУ — Федерація Паверліфтингу України, що підпорядковується та відповідає стандартам IPF і є її відгалуженням. Своєю чергою, ФПУ має філіали в окремих областях. Спортсмени та спортсменки, що змагаються в рамках ФПУ, можуть отримувати спортивні розряди та офіційні державні звання (КМС, МС, МСМК України).
Альтернативних федерацій в Україні діє чимало — як міжнародних, так і локальних. Найпопулярнішими з них є:
- WPC — World Powerlifting Congress;
- WPA — World Powerlifting Alliance;
- UPC — Ukrainian Powerlifting Committee;
- Українська Бездопінгова Федерація Паверліфтингу;
- GPU — Global Power Union;
- 100% Ukraine, відома також як RAW 100%.
Серед видатних українських паверліфтерів найгучніше лунають імена Лариси Соловйової та Темура Юлдашева. Перша — багаторазова світова чемпіонка та рекордсменка. У 2019 році 41-річна атлетка вдев’яте виборола титул чемпіонки світу — їй підкорилися фантастичні 241,5 кг у присіданні, 181,5 кг в жимі лежачи та 222,5 кг у становій тязі.
Темур Юлдашев — майстер спорту міжнародного класу, чемпіон світу і триразовий чемпіон Європи, тренер та громадський діяч, а також військовий. У 2014 році він із побратимами став до оборони Луганська, потрапив у ворожий полон і повернувся, проте вже за два місяці після звільнення загинув, захищаючи Савур-Могилу. На честь героя проводяться пам’ятні турніри з паверліфтингу. Окрім 5 власних дітей, Темур Юлдашев залишив по собі чимало талановитих вихованців-спортсменів.
Міфи і факти про паверліфтинг
Як будь-який силовий спорт, паверліфтинг може лякати людей, незвиклих до такої діяльності, через що він оповитий тримкими міфами, які ми коротко розглянемо та спростуємо.
Міф 1: Паверліфтинг шкідливий для здоров’я, зокрема спини та суглобів
Будь-який вид спорту на професійному рівні несе в собі певні ризики, і паверліфтинг у цьому контексті є не більш небезпечними за, скажімо, балет, теніс або футбол. Тому, як будь-яким іншим спортсменам, паверліфтерам необхідні:
- увага до свого здоров’я;
- належний відпочинок;
- індивідуальний, складений “за наукою” тренувальний план;
- кваліфікований наставник;
- якісне спорядження;
- правильне харчування.
Дотримання цих принципів мінімізує ризик травматизації та вигоряння.
Міф 2: Паверліфтинг небезпечний для жінок
В абсолютній силі жінки поступаються чоловікам, проте є не менш витривалими та завзятими. Теза про те, що підняття важких предметів шкодить жіночому здоров’ю, народилася задовго до того, як жінки отримали доступ до силових видів спорту. Важко працюючи в сільських умовах, на виробництві чи в таборах, жінки підривали своє здоров’я, проте з чоловіками ставалося те ж саме. Славнозвісне “опущення матки”, яким лякають спортсменок, не виникало в чоловіків лише через її відсутність, а загалом цілоденна тяжка праця у поєднанні з поганим харчуванням шкодить усім. Якщо ж атлетка тренується грамотно і планомірно та дбає про своє здоров’я, ніякі специфічні “жіночі” проблеми їй не загрожують. Чимало професійних паверліфтерок стали мамами, навіть неодноразово.
Міф 3: Паверліфтинг впливає на зріст
Часто можна почути, що через заняття паверліфтингом люди зменшуються у зрості, а якщо почати тренуватися у дитячому чи підлітковому віці, людина гірше ростиме. Це пов’язують із тиском штанги на хребет, проте жодне з досліджень не підтвердило цю тезу.
Річ у тім, що люди невисокого зросту загалом мають коротші важелі, і за інших рівних умов досягають кращих результатів у силовому спорті. Тому розповсюджувачі цього міфу просто плутають причину та наслідок.
Кому підійде паверліфтинг?
Як ми вже з’ясували, паверліфтинг — хоч і важкий, проте демократичний вид спорту. Він сподобається вам, якщо ви хочете стати сильніше та накачати м’язи, а бодібілдинг вас не приваблює. Також це перспективний спорт для дорослих. Якщо в олімпійських видах спорту можна досягти видатних результатів лише коли ви тренуєтеся з дитинства, в паверліфтингу можна з нуля вийти на професійний рівень навіть після 30, а то й 40 років, коли більшість спортсменів уже “на пенсії”. В багатьох федераціях навіть існують відповідні “ветеранські” категорії з власними нормативами, згідно з якими можна отримати спортивне звання.
Тож займайтеся спортом, який вам подобається, піклуйтеся про своє здоров’я, і ви неодмінно досягнете мети!
Обкладинка: Pexels / Leon Ardho
